„Włącz się w społeczną pomoc bliźnim.
Otwórz się ku ubogim i chorym.
Użyczaj ze swego.”
Stefan Wyszyński – Prymas Tysiąclecia
|
Stefan Wyszyński – Prymas Tysiąclecia
|
|
|
Казки як лимонад і шоколад.
Настав час прибирати сад після зими. Сонячні промені простягали свої ручки, щоб торкнутися голівок пролісків, які несміливо похилилися над землею. Зимові приморозки поховалися в нірках, залишених польовими мишами, які вигрівали свої малі черевця в променях весняного сонця.
Радісно цвірінькали птахи, літаючи над головою Бабусі, що грабала осіннє листя. Це листя взимку було ковдрою для цибулин квітів, дрібних комах і маленької рудої ліскульки, схованої в чуприні зеленого моху.
На жаль, ця сільська картина не радувала мешканця саду гнома Вперте Вушко. Він сумно сидів на великому камені, що лежав під старою грушею. Схиливши голову, він дивився в одну точку на своєму зеленому черевику. Час від часу він кивав головою і тоді околицею ширилося тихеньке « дзинь, дзинь» у виконанні дзвіночка, що висів на його шапочці.
Здивована такою поведінкою, Бабуся підійшла до старої груші. Вона несміливо стала поруч і, поклавши руку йому на плече, тихо запитала про причину такого смутку.
Гном подивився на Бабусю, але не міг вимовити ані слова. Бабуся не наполягала на відповіді, але продовжувала стояти біля нього, міцно тримаючи його за плече. Нарешті Вперте Вушко відізвався. Розповів про листа, який отримав учора від свого кузина, що живе у далекій країні.
Країна називалася Раїна. Стурбований кузин писав йому про сумних дітей, яким зле чудовисько на ім’я Мірг забрав всі казочки. Не залишив жодної. Забрав усі і сховав глибоко у великій ямі, до якої ніхто не мав доступу. Там їх суворо охороняли чудовисько та його соратники.
Бабуся подивилася на Вперте Вушко заплаканими очима. Витерла сльози, що спливали по щоках, висякалася, тупнула ногою, крикнула: «так дітей не залишимо» і прийняла рішення. Намовила Вперте Вушко негайно піти до дітей і подарувати їм казки, які вона написала для своїх онуків.
Гном зіскочив з каменю, поправив шапочку, обняв бабусю і побіг додому за рюкзаком. У тому часі Бабуся приготувала казки. Вона склала їх у купку і перев’язала мотузкою.
Вперте Вушко рушив в дорогу.
Це була довга дорога, сповнена несподіванок. Мандрував полями і темними лісами, летів на спинах птахів, розмовляв з польовими мишами, їв горішки від білочок, пив воду зі струмочків. Через багато днів він дістався місця призначення. Там він зустрів свого кузина на ім’я Львівка. Він передав йому бабусині казки. Відтоді діти в Раїні вже не сумували, бо повернулися до них казки. І цього разу гном Вперте Вушко виявився героєм, який повернув усмішку на личка дітей.
Казки потрібні дітям як лимонад і шоколад. Бабуся це знає і тому пише для них.
© Бабуся Мірка Драганова, 14 березня 2022 року Із серії ®Казки для моїх онуків Переклад Віра Бекиш |
Polecamy na naszej stronie i u naszych znajomych:
Nasze ostatnie działania:
Rozdysponowaliśmy
POPŻ - działania niefinasowane
POPŻ - działania niefinasowane
Jak to robić? Jak pomagać i wspierać nie stygmatyzując?
Warsztaty dietetyczne 5 lipca 2022r. Krempna, Polany, Myscowa
Lwów - Odessa 29 czerwca - 2 lipca 22'
Debata z organizacjami pozarządowymi o pomocy humanitarnej |
|
Wyślij pocztę do
mwidurek@onet.eu
z pytaniami i uwagami dotyczącymi tej witryny sieci web. |
