Скринька
На книжковій полиці стояла дерев’яна скринька. Її
кришку давно не відмикали, бо власник загубив ключик.
Маленька скринька, прикрашена квітковими
візерунками, тихо стояла, забута навіть спливаючим часом.
Ніхто не пам’ятав, що ховали її нутрощі. І нікого
це не цікавило.
Але ось одного дня, такого звичайного, схожого на
інші, знайшовся крихітний ключик. Місцезнаходження його виявив павучок, який
любив відвідувати домашні куточки в пошуках пригод і їжі. Він завдав ключик на
свою маленьку спинку і, мандруючи кілька днів, дістався до скриньки на полиці.
Дуже виснажений цим досягненням, він уже не мав сил вставити ключик в отвір
замка скриньки.
Зробив це наступного дня, коли відчув себе
відпочилим і сповненим енергії. Йому навіть вдалося повернути ключик у замку.
Щоб відкрити кришку, йому довелося покликати на
поміч інших павуків. Вони одразу з’явилися, йдучи на своїх пружних ногах.
Спільними зусиллями підняли кришку.
Всередині були старі ключі. Були настільки старі,
що самі не пам’ятали, до відкривання чого служили. Відчувши повів свіжого
повітря, вони відразу засяяли й віднайшли колишню силу юнацьких ключів.
Один за одним повистрибували з коробки й попадали
на підлогу. Не постраждали, бо твердість металу, з якого вони були відлиті,
врятувала їх від нещастя.
Довго думали, що робити з віднайденою свободою.
Вирішили відправитися в далеку подорож, щоб віднайти замки своєї долі.
Чи знайшли? Того ніхто не знає, адже дорога була
довга, оповита таємницею та сповнена несподіванок.
Ми теж часто схожі на ці ключі. Шукаємо в житті
відповідні замки, які відкриють нам двері, за якими зустрінемося із
реалізованістю і почуттям бути потрібним комусь.
За цими дверима чекає нас любов і звичайне просте
добро. Так насправді в житті ми лише цього шукаємо...
© Бабуся
Мірка
Драганова, 12
березня 2022 року.
Із серії ®Казки для моїх онуків
Переклад Віра Бекиш
| 
„Włącz się w społeczną pomoc bliźnim. 
